Стандарт ДСТУ EN 3-7:2014 (який є ідентичним європейському стандарту EN 3-7:2004+A1:2007) є основним нормативним документом для переносних вогнегасників в Україні.

Згідно з цим стандартом, виготовляються вогнегасники, повна маса яких не перевищує 20 кг. Якщо пристрій важчий, він уже вважається пересувним і регулюється іншим стандартом (ДСТУ EN 1866-1:2014).

Ось детальний перелік типів та характеристик вогнегасників, що підпадають під цей стандарт:

1. Класифікація за вогнегасною речовиною

Стандарт охоплює всі основні типи переносних вогнегасників:

• Порошкові (ВП): Найпоширеніші. Призначені для класів пожеж A, B, C (іноді D).

• Вуглекислотні (ВВК / CO_2): Використовуються для гасіння електроустановок та рідких речовин (клас B).

• Водні та Водопінні (ВВП): Ефективні для твердих речовин (клас A) та горючих рідин (клас B).

• Газові (крім вуглекислотних): Так звані «чисті агенти» для серверних та специфічних виробництв.

• Для гасіння жирів (Клас F): Спеціальні вогнегасники для кухонь.

Купити порошкові вогнегасники за європейським стандартом в Україні.

2. Стандартизовані номінальні заряди

ДСТУ EN 3-7 чітко визначає ряд допустимих зарядів. Виробники намагаються дотримуватися саме цих значень для успішної сертифікації:


Тип вогнегасної речовини

Номінальні заряди згідно з стандартом

Порошок (кг)

1, 2, 3, 4, 6, 9, 12

Вода / Піна (літри)

2, 3, 6, 9

Вуглекислота (CO_2) (кг)

2, 5


Купити вуглекислотні вогнегасники за європейським стандартом в Україні.

3. Технічні особливості моделей

Стандарт розділяє моделі за принципом створення тиску:
• Закачні: Тиск газу-витискувача (азот або повітря) постійно знаходиться в корпусі вогнегасника (мають манометр).
• З внутрішнім газовим балоном: Тиск створюється тільки в момент натискання на важіль шляхом проколу балончика з газом всередині корпусу.


4. Ключові вимоги до конструкції (за EN 3-7)

Всі моделі, що маркуються цим стандартом, повинні мати:
• Колір: Тільки червоний корпус (RAL 3000).
• Запобіжний пристрій: Пломба та чека, що запобігають випадковому спрацюванню.
• Маркування: Етикетка, розділена на 5 обов'язкових зон (інструкція, ранги гасіння, виробник тощо).
• Діапазон температур: Моделі повинні стабільно працювати як мінімум при температурах від -30°C до +60°C (для порошкових та вуглекислотних).
• Електрична безпека: Якщо вогнегасник призначений для гасіння електроустановок, він проходить спеціальне випробування на діелектричну проникність струменя.


5. Поняття "Рангу" (Вогнегасна здатність)
Це головна відмінність стандарту 2014 року. Тепер вогнегасники оцінюються не за літрами чи кілограмами, а за тим, яку площу вони можуть загасити.
Наприклад:
• 6А / 144В — це високий показник для порошкового вогнегасника вагою 6 кг.
• 21В — типовий ранг для вуглекислотного ВВК-2.


Як перевірити?
Якщо ви купуєте вогнегасник, подивіться на етикетку. Там має бути напис: «ДСТУ EN 3-7». Це гарантує, що виріб пройшов випробування на міцність балона, ефективність гасіння та безпеку для користувача згідно з європейськими нормами.


Як перевірити, чи дійсно вогнегасник «європейський»?
Навіть якщо виробник відомий, при купівлі варто звернути увагу на саму одиницю товару. Згідно з ДСТУ EN 3-7, етикетка має бути розділена на 5 чітких частин (зон):
1. Зона 1: Назва виробу (напр., «Вогнегасник порошковий ВП-6») та тип вогнегасної речовини.
2. Зона 2: Інструкція з використання у вигляді зрозумілих піктограм (висмикнути чеку, направити сопло, натиснути важіль).
3. Зона 3: Застереження щодо типів пожеж (наприклад, чи можна гасити електроустановки під напругою).
4. Зона 4: Ранги вогнегасної здатності (наприклад, 21В, 144В, 4А) та номер сертифіката.
5. Зона 5: Назва виробника, адреса та рік випуску.


Важливий нюанс щодо вуглекислотних вогнегасників (CO_2)
З переходом на EN 3-7 в Україні змінилося маркування вуглекислотних моделей. Раніше популярні моделі ВВК-1.4 (1.4 кг) або ВВК-3.5 (3.5 кг) тепер частіше виробляються як:
• ВВК-2 (2 кг заряду) — ранг 21B.
• ВВК-5 (5 кг заряду) — ранг 34B або 55B.
Це зроблено для того, щоб вони відповідали стандартним європейським номіналам маси.